ОН ЧЕЛОВЕК!!! Делал то, что щитал нужным, я его за это не веню, но и хвалить небуду.

Немного непотеме но сюдаже: Я уверен каждый из нас родину пробал бы, просто сумы харошей непредлагали  :/

Нерешился столько прочитать и предатель он или нет не мне решать.

Я незнаю кто это.

Много. Я парил столько читать. :/

11 жовтня я повернувся до корпусу. Володченко здержав своє
слово: постачання, дякуючи його напорові на інтендантство, почало
появлятись. З цього боку справи в корпусі ніби пішли краще. Але
тут почалася нова біда: 2-ий ґвардейський корпус, страшенно грабуючи
населеня і винищуючи огнем і мечем двори дідичів, пройшов з фронту
через усе Поділля. Звістки про масові безчинства, які творили частини
цього корпусу доходили до моїх полків і головне, що їх в цім при-
манювало, це грабунки горілчаних заводів. На нещастя мій корпус
займав район, де зконцентровано було чимало цих заводів. Коли ко-
мандiри частин доложили мені, що в деяких частинах є неспокій і
намір розгромити винокурні, я, бажаючи упередити безчинства,
наказав випустити спірт. Робилося це з відома командуючого армією.
Але тут то й почалися безчинства. Коли спірт випускався — однаково
чи в річку, чи в купу гною — все місцеве населеня кидалося з відрами
і умудрялося добувати той спірт, хоч і в неописуємо поганім стані.
Ставилася сторожа, але рідко вона була на висоті свого положеня.
Памятаю раз мені самому довелося наглядати за випуском 50.000 відер
спірту. Я бачив при цім таку сцену. Од заводу був прокопаний рів до
річки. Це робилося вночі, щоб селяне не дізналися. Команда інжинір-
ного полку почала проробляти дірки в чанах, вздовж рова була по-
ставлена варта. Почався проток спірту. Я стежив за вартовими. Стоять
струнко, ніхто не ворушиться. Думаю — добре. Подякував їм. Через
якийсь час прихожу — стоять, але якось дико вперлися очима в рів,
по якому протікав спірт. Нічого, думаю, стоять, дисципліна є. Ще
через якийсь час надхожу і бачу: один з вартових стоїть і немов за-
гіпнотизований дивиться на спірт. Раптом — це було кроків десять
від мене — з криком »була не була« підбігає до рова, просто кидається
до нього й починає жадно пити. Це було неначе знаком і ціла варта
йде за прикладом першого вартового. їх відтягли і віддали під суд,
хоч я переконаний в тому, що це були гарні люде. Один з них потім
мені казав: »сам знаю, що негарно, але сили немає дивитись, як гине
таке золото«. Потім я вже покинув випускати спірт, лише охороняв
його, але цим не можна було нічого осягнути. Все населеня і частини
добували спірту до схочу, наслідком чого пішли грабунки і підпали
дворів дiдічів. Звичайно баби підбивали солдат, ті починали, а тоді
вже все село йшло грабувати дідича.

Уривок зі „Споминів" Гетьмана Павла Скоропадського.

Ну і хто ця людина після цього?? 

Отредактировано isto (2008-05-27 10:43:13)

и для Развития ребенка. Это задания для детей дошкольного возраста и школьников..